В течении такой большой страны,
В продленьи истребительного срока,
Иль до, а может, после уж войны
Я брел, как и обычно, одиноко.
Не важно было мне который час,
Не важно было - утро или вечер,
А важно, чтобы дух мой не угас,
И все горел, как в темном храме свечи.
Я шел и мне уж была нипочем
Как пули свист, стремительность событий.
Ночами спал, свернувшись калачом,
Я шел от обстоятельств до наитий.
И за собою я тащил как воз,
Нехитрый скарб своих земных пожиток,
Средь них самым тяжелым был вопрос
Всего один, зато какой! - Как жить мне?
Все остальное было ерунда,
По тяжести с ним не сопоставимо -
Весь мир, что приготовлен на дрова,
Все люди, проходящие всё мимо.
Я на него ответ не мог списать,
И за меня никто не мог решить мне,
И ни друзья, и ни отец, ни мать,
Ни развалившие страну событья.
Он на меня тогда нашел, как тать,
Он не давал ни жить, ни быть собою,
Я ничего не мог тогда решать,
Не мог и делать вовсе ничего я.
И тот вопрос был мне невыносим,
И я не знал, где мне искать ответа.
И я не знал, что есть всего Один,
Кто ждал на перекрестьи тьмы и света.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
