Когда говорит он ложь, говорит свое, ибо он лжец и отец лжи.
А мне плевать ! Я принял бой ! Не раз встречались мы с тобой
Не раз стремглав бежал ты прочь. Опять удав всё будет в точь !
Нам твой известен арсенал : соврал, солгал и вновь соврал
Мы не опустим веры щит. Он никогда не затрещит
Ты заболеешь и умрёшь, ты нищим по миру пойдёшь
Всю жизнь промолишься скорбя, Бог отвернулся от тебя
Ох не канючь навозный бог, слишком вонючь выходит слог
Всё что пророчишь лживо нам, сполна отсрочишь только сам
А мы за всё благодарить, будем Отца и вечно жить
Исцелены, освящены, от страха смерти спасены !
Мы не читали Слово зря, взошла спасения заря
Нам не советник кровь и плоть. Не ты клеветник, лишь Господь
Бог нам сказал : Я возлюбил ! Грехи на древо пригвоздил
И мы вошли в Его покой. И не общаемся с тобой !
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 2681 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
